ПОЗАКАЛАСНИЙ ЗАХІД У 8-му КЛАСІ на тему:
"КУХОННА СІЛЬ - РЕЧОВИНА НОМЕР ОДИН"
Мета: Розвивати
в учнів зацікавленість до вивчення хімії, вболівання за
доручену
справу, сприяти вихованню активної життєвої позиції в
навчанні
та житті. Розширити та поглибити знання учнів про кухонну
сіль.
Обладнання. На дошці: тема, хімічна формула кухонної солі.
На
демонстраційному столі:
самородній кристал кухонної солі,
сіль кухонна розфасована. На стіні: карта України, на
якій
виділені місцезнаходження солерудників.
Вступне
слово вчителя:
Буває
вона йодована,
Буває
вона фторована,
І
просто кам’яна...
"Так,
скажіть будь-ласка, про що йде мова, про яку речовину?"
Учні здогадуються, що це сіль
кухонна, а на хімічній мові – натрій хлорид.
Шановні учні та наші гості!
До вашої уваги науково –
літературний монтаж про речовину номер один – кухонну сіль.
Слово передано нашим ведучим.
Ведучий. Серед казкового розмаїття природних
мінералів чільне місце у житті людини посідає натрій хлорид – галіт, або
попросту кухонна сіль. Ця звичайнісінька речовина з нашого повсякденного вжитку
нічим особливим не привертає уваги. Ми знаємо, що харчова сіль відіграє важливу
роль у життєдіяльності організмів. Проте, напевно, далеко не кожен знає, що в
давнину вона ставала причиною кровопролитних воєн, а в Китаї, Франції, Росії – бунтів,
що в деяких державах існували соляні гроші, а серед народів Центральної Африки
й Сахари були й такі, що цінували сіль вище від заліза й срібла – нарівні із
золотом...
Ведуча. Як же утворився цей безцінний
мінерал на Землі? Де і як його добувають? Які марновірства та прикмети
пов’язані із сіллю? Про все це і багато іншого ми почуємо сьогодні на нашому
вечорі, присвяченому такій не примітній і такій безцінній речовині, як кухонна
сіль.
І – й
учень. Соляні родовища
утворювалися на Землі протягом майже всіх геологічних періодів, найстарішим
покладам - понад 500 млн. років. Природно, ще в глибокій давнині люди
довідалися про дивовижні властивості цієї білої речовини, оцінили її смак і
почали виділяти з-поміж інших як носія надприродних якостей. Наприклад, плем’я
ацтеків поклонялося не лише богові сонця, а й богині солі: їй щороку в жертву приносили
молоду дівчину, вважаючи, що кров освячує водойму й поновлює в ній запаси цієї
цінної речовини. Про бога Фей Ну, який нібито навчив людей добувати сіль і
вживати її, розповідається в міфах стародавнього Китаю.
ІІ –
й учень. Сіль дарували молодій
сім’ї, нею посипали могили предків. Багато віків ця речовина була єдиним
засобом консервації продуктів, що мало неабияке значення для далеких морських
подорожей, кругосвітніх експедицій.
Чи ж дивно, що в багатьох народів сіль стала важливим продуктом обміну,
своєрідною валютою? Нею платили римським легіонерам за службу, звідки в
англійській мові й з’явилося слово “salary”, французській
- “salaire”
- жалування, заробітна платня, а в італійській - „saldo” -
розрахунок грішми (від латин, „sal” - сіль). За свідченням
венеційського купця й мандрівника Марко Поло, в Тибеті в XIII ст. За монету
правили коржики кам”яної солі з викарбуваним на них зображенням „Великого
Хана”, бо саме 1206 року на курултаї монгольських дуків Темучина проголосили "Чингізханом" –
"Великим
Ханом".
ІII – й
учень. Про дрібну соляну валюту
згадував і великий учений та придворний одописець Михайло Ломоносов: " ... про абісинську
гірську сіль згадуємо, за один брусок якої двох холопів виміняти можна". А в "Листах про хімію" один з патріархів
органічної хімії – німецький
учений Юстус Лібіх наводить цікавий уривок з однієї книжки: "Навіть у найдикіших
народів кухонна сіль є річчю першої потреби. У багатьох землях Африки продають
за сіль людей, в Галла і на берегах Сьєрра-Леоне за сіль брат продає сестру,
чоловік – жінку,
батьки – дітей;
у країнах Аккри (Золотий берег) за жменю солі дістають найкращі товари, золото
і двох невільників".
Уже в XIX ст. в Ефіопії за стандартні бруски солі розміром 65x65 см
можна було купити будь-які товари.
ІV – й учень.
Така надзвичайно дорога ціна солі пояснюється її винятково важливою
фізіологічною роллю. Майже всі потрібні нашому організму мінеральні солі
містяться в достатні й кількості у звичайній їжі. Тільки натрій хлориду в ній
не вистачає, а тому нам доводиться додавати його в їжу. Для підтримання
нормальної життєдіяльності людина повинна отримувати 20-25 г солі щоденно.
Кожна людина вживає за рік 6 –
8 кг солі. Сіль потрібна організмам тварин і людини
для утворення хлоридної (соляної) кислоти у шлунковому соку. Натрій хлорид
входить до складу тканинних рідин (клітинних соків, склоподібного тіла очей,
сліз, лімфи) та крові, а також сечі. Водні розчини натрій хлориду широко
вживаються в медицині як кровозамінні рідини під час кровотеч і втрат крові та
у стані шоку. Зниження вмісту натрієвих катіонів і хлоридних аніонів призводить
до серйозного порушення обміну речовин в організмі. Якщо ж організм не отримує
натрій хлориду ззовні, він вибарає сіль із крові і тканин. Як у перше довів
видатний український хімік, учень В.Оствальда та один із засновників
Української академії наук Володимир Кістяківський, йони електролітів у водних
розчинах гідратуються, "вдягаючись" у "кожушки" з молекул води, а отже, кухонна сіль
затримує воду в організмі... Це, зокрема, призводить до підвищення
артеріального тиску. Ось чому при гіпертонії, ожирінні, набряках слід вживати
як найменше кухонної солі. Значна зайвина солі в організмі спричиняє гостре
отруєння, що в решті може призвести до паралічю нервової системи. Смертельна
доза життєдайної солі коливається
в межах 100-200 г.
V – й учень.
Перед тривалими переходами по засушливих місцевостях здавна рекомендується
мандрівникам, геологам чи воякам з’їсти окраєць хліба, густо посиланий сіллю, й
запити кількома кухлями води. Зв'язана сіллю вода міцніше утримується в живих
тканинах. Така гідратна вода важче втрачається організмом, і йому не загрожує
швидке зневоднення навіть за спекотних умов у палючій пустелі. Людський
організм швидко й невідворотно реагує на порушення сольового балансу – постають
м'язова слабкість, постійна втомлюваність, втрата апетиту, невгамовна спрага...
Повне знесолювання організму неминуче призводить до тяжкої, болісної смерті.
Ще не так давно у Голландії злочинців, засуджених до страти, годували знесоленою їжею
й напували дистильованою водою – нещасні смертники були приречені на моторошне
конання.
Партизани – бійці Опору під час Другої світової війни, які дислокувалися далеко
від населених пунктів у горах та лісових нетрях, нерідко вдавалися до бойових операцій,
нападаючи на воржі залоги, склади й транспорте
з єдиною метою: роздобути мішок – другий кухонної солі для харчування бійців загону.
Часто це коштувало дорого – чималих людських втрат! Але на те не було ради... Вибирали, за словами нашої мужньої поетеси – патріотки
й підпільниці Олени Теліги, "гарячу
смерть – не
зимне умирання",
адже
краще було впасти від ворожої кулі, аніж довго й страшно
прощатися з білим світом від знесолювання організму.
VI –
й учень. Отож, скільки пам”ятає
себе людство, кухонна сіль є неодмінним складником раціону харчування з того
часу ,як уперше печерна людина посолила спечений у багатті кусень м'яса чи
зварену в череп'яному горщику юшку. Щоб добути сіль, у давнину застосовували
колоди: їх спершу занурювали у морську воду, а потім, висушивши на сонці,
зчищали з поверхні білі кристали. Або викопували на морському березі ями,
заповнювали їх морською водою і випаровували її на спекотному південному сонці.
Потім операцію повторювали доти, поки не утвориться товстий шар солі.
Біломорську сіль, яка славилася в середньовічній Русі, видобували у
варницях з морських підлідних розсолів. Існували й солянікопальні. У Північній
Африці, - писав стародавній історик, – зустрічаються горби, з яких виламують великі
брилі солі; гірники навіть споруджують з них собі житла.
Давні традиції має соляний промисел в Україні. З незапам’ятних часів козаки приїздили
до Криму, до соляних озер, самі
добували сіль і вантажили на вози, за що платили данину татарам. У середині XVIII ст.
в Криму
активно провадилися роботи на 3-х соляних промислах – євпаторійському,
перекопському та керченському, найкращою вважалась перекопська сіль.
Зараз в Україні підземну сіль добувають із Солотвинського, Роменського, Слов’янського, Бахмутського та
Артемівського родовищ. Крім того, осадову сіль із
ропи Сиваша (Гнилого моря) виробляють на Генічеському заводі (Херсонщина).
VII – й учень. Кухонна сіль - це речовина, яка не горить у вогні,
не псується, є чудовим консервантом харчових продуктів (овочів, грибів, м’яса,
риби, сала) та в усіх народів Землі є символом сталості, твердості, вірності,
певності, надійності.
Упродовж віків, коли хочуть дати найвищу характеристику найвірнішому
другові та побратиму, кажуть: "Яз
ним уже не один пуд солі з’їв".
Звалити ненароком сільницю і
розсипати сіль здавна розцінювалося не як звичайне недбальство – це був
лиховісний знак: бути сварці, біді, нещастю, зраді. Лівою
рукою перекинув сільницю, розсипавши сіль, Іуда Іскаріот на таємній Вечері із
Спасителем Світу. Це майстерно зобразив великий вчений – природознавець,
технік і митець - художник Леонардо да Вінчі на своїй славнозвісній фресці
трапезної монастиря Санта – Марія
делла Грація в Мілані.
VIII – й учень.
Кухонна сіль - не лише безцінний та незамінний харчовий продукт, але й чудовий
лікувальний засіб. Так, щоб уникнути застуди, підмочені й закоцюблені ноги
парять у гарячому розсолі.
Для нормалізації процесу
травлення деякі лікарі небезпідставно радять після прийому їжі брати до рота
одну чайну ложку солі й витримувати її там протягом 2 хв., а потім виплюнути.
Нестерпно солону слину треба проковтнути, ротову порожнину сполоснути водою і
розсіл також ковтнути. Ця додаткова сіль вкрай потрібна для вироблення шлунком
хлоридної кислоти, яка не лише розщеплює спожиті білки і сприяє їх засвоєнню,
але й "поїдає" віджилі старі тіла, а також новопосталі злоякісні (ракові)
клітини. Цю легкодоступну й дешеву процедуру слід проробляти людям з низькою та нульовою
кислотністю шлункового соку.
Давні римляни казали : "Лікар
лікує, природа зцілює".
Дивовижні цілющі властивості має й повітря соляних копалень – шахт. У ньому
гинуть мікроби (зокрема, й хвороботворні), там дивовижно легко дихається.
Вдихання йонізованого соляного повітря істотно поліпшує стан хворих на
легеневі, серцево – судинні,
нервові
захворювання, астму тощо. Один з таких підземних соляних санаторіїв функціонує
і в Україні – в
містечку Солотвино на Закарпатті. Там хворі "самоув’язнюються" в підземних соляних
камерах на кілька тижнів, де й проходять курс інтенсивного лікування,
умиваючись цілющим соляним повітрям.
IX – й учень. Для того щоб,
перевезти всю сіль, що її щорічно добувають
на всій земній кулі, потрібно було б понад 25 тис. залізничних
потягів. Сіль потрібна шкіляникам, миловарам, фарбарям, металургам, нафтовикам,
медикам. Та найбільше вона потрібна хімікам. Понад третину всієї солі
перероблябть на соду, хлоридну кислоту, хлор, луги, добрива, хімічні реактиви.
Сіллю гасять сажу, що загоряється, з її допомогою гартують металеві вироби.
Застосовують її для очищення нафти, пришвидшення танення льоду на залізницях і
шосейних дорогах. Потрібна сіль на тютюновому виробництві для запобігання
пересиханню тютюну, сіль притягає вологу з повітря.
Учені й інженери знайшли понад 1 400 різних застосувань кухонної солі.
Ведучий.
Тож, любі друзі, висновок випливає сам по собі: коли купуємо у крамницях пачку
солі, пам’ятаймо - ми є власниками життєдайного скарбу, якому немає ціни!
А зараз, любі друзі, до вашої
уваги брейн – ринг,
в якому візьмуть участь команди 8-х класів.
«Хто краще знає хімію»
Конкурс №1
«Хто швидше»
1.
Його в повітрі 78%. (Азот)
2.
Підтримує дихання й горіння. (Кисень)
3.
Речовина, яка прискорює хімічні реакції
(Каталізатор)
4. Система, яка складається з двох і більше
компонентів, в ній зберігаються властивості речовин. (Суміш)
5.
Найменша хімічно неподідьна частинка
речовини. (Атом)
6.
Число, яке записується перед хімічною
формулою. (Коефіцієнт)
7.
Умовний запис складу речовини за допомогою
хімічних знаків та індексів. (Хімічна формула)
8.
Як називається наука про речовини та їх
перетворення? (Хімія)
9.
Хто запропонував хімічну символіку?
(Берцеліус)
10.
Танення льду - це фізичний, чи хімічний
процес? (Фізичне)
11.
Прилад для нагрівання. (Спиртівка)
12.
Який елемент найлегший? (Гідроген)
Оцінення: кожна правильна
відповідь 16.
Конкурс
№2
«Знайди виграшний хід»
1. NaCl
|
2.Сl2О7
|
3.
NH3
|
4. Н2O
|
5. Na2O
|
6. Na
|
7. Р2О5
|
8. Сu
|
9. СО2
|
10. K2S
|
11.
Zn
|
12. O2
|
13. HCI
|
14. AI2O3
|
15. CuO
|
16. C
|
Виграшний хід утворений формулами оксидів, (це
підказка після ЗО сек.) Якщо назвете оксиди, то плюс один бал.
Відповідь: 4 – 7 – 2 – 5 – 9 – 14 – 15.
Конкурс №З
«Пізнайко в біді» (4 бали)
Пізнайко по необережності зсипав тирсу, кухонну сіль та
пісок. Допоможіть йому розділити цю суміш.
Конкурс №4
«Лабораторія алхіміка» (5 балів)
Біла поршкоподібна речовина, розчинна у воді, застосовується в
кулінарії, при печії, застуді, для полоскання горла. Її молекула складається з одного атома
Натрію, атома Гідрогену, атома Карбону, та трьох атомів Оксигену. Що це за
речовина? Запишіть її хімічну формулу та визначте відносну молекулярну масу.
Відповідь:
NaHC03; 84.
Конкурс
№5
"Небезпечна ущелина" (3 бали)
Розставити коефіцієнти:
а) N2 + H2 → NH3↑;
б) КСlО3 → КСІ +O2↑;
в) SiO2 + HF → SiF4 +H2O.
Конкурс №6
«Чи уважні були ви?»
Це
конкурс для вболівальників. (З бали)
1.
Скільки
солі споживає Людина в рік? (6 – 8кг)
2.
Смертельна
доза солі. (100 – 200г)
3.
Де
на Закарпатті є родрвище солі? (смт.Солотвино)
Музична
пауза.
Підведення
підсумків, нагородження переможців.
Немає коментарів:
Дописати коментар